А калина, мов та дівка наречена,
Тільки вчора стала з милим обручена.
А до цього довго ждала і молилась,
Бо у жовтень буйним квітом улюбилась.
Всі пишалися весною ніжним цвітом.
Білим вельоном голівонька покрита.
По секрету з нареченою рівняли,
Та засватана за кого і не знали.
А вона росла і пишно розцвітала.
Знала ,задля кого грона наливала.
Сонце воском злачні ягідки купало,
З вітром теплим кущ калиноньки гойдало.
Жовтень лагідно подав калині руку.
Поцілунком їй додав чимало цукру.
Всі кричали парі : "Гірко!Гірко!Гірко!"
Тільки клен тихенько плакав за одвірком...
Ще не знає краля :скоро стане сива.
Цю красу порушить заморозків злива.
Жовтню наплювати на осінню зраду.
Жмакану залишить брату-листопаду.
Так стоїть рядочком з кленом і донині.
А пташки і люди моляться калині.
Калина-наречена
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121100505757
Свидетельство о публикации №121100505757
Рецензии