Налаштую своє серце на любов.
Хай пограє ще у жилах моя кров.
Намалюю ще в уяві образ твій.
Нехай викличе не жар, а буревій.
З ним, як в юності,я кинусь римувать.
Не ходити буду,а як ластівка,літать.
У душі яскраві спогади знайду
І до тебе, хоч у думці, підійду.
Запитаю тебе любий,чи згадав?
Як без мене свої роки рахував?
Говорив же, не забудеш ти повік,
Як по річці ми збирали білий сніг.
Як ти руки задубілі цілував,
Як для мене з снігу вежу будував.
А за нами місяць повний споглядав,
Ти ще й вірш мені на згадку дарував.
Закрутив потому нас життєвий вир.
Пам"ятаю сіру шапку набакир.
Зник з роками мій дитячий сум і щем.
Ти залишився назавжди міражем.
Воспоминание
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121100505735
Свидетельство о публикации №121100505735
Рецензии