Коли тебе покличе інший,
тебе не стримає ніщо:
ні слів моїх минулі вірші,
ні стримане моє: «За що?».
Я відповіді і не взнаю,
слова і не потрібні тут.
Жінки, що йдуть, завжди кохають
тих обраних, до кого йдуть.
Так. Інші – заздрять. Інші – кличуть.
Тобі. Мені. Тебе. Мене.
А я вдивляюсь у обличчя –
одне, божественне й земне...
Коли мене покличе інша,
я – відвернусь, я – не піду.
У іншої для нових віршів
я вже натхнення не знайду.
Не виправдовуюсь натхненням.
Не надихаюсь у журбі.
Я знову вимолю в смиренні
найкращий вірш – що лиш тобі.
Коли тебе покличе iнший
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121100205290
Свидетельство о публикации №121100205290
Рецензии
