Поетес самотніх не буває...
Не бува самотніх поетес!
Поетеса світ цілий кохає.
Від землі – до сонця, до небес.
Кожна поетеса має щастя
щиро про любов розповісти.
І завжди приховує нещастя
у рядки, де через слово – «ти...».
Ось – про осінь вірш... А ось – про літо...
Ось – про те, як написать вірша.
В вірш зліта – завжди талановита –
поетеси світлая душа.
А як дзвін аплодисментів вщухне,
поетеса йде крізь світ сама.
І сама на свічку дома дмухне –
білосніжна й чиста, як зима.
І всю ніч кружлятимуть навколо
рими – всі – і з віршами, і без...
Кланятимуться всю ніч Престолу
Щастя Несамотніх Поетес...
Поетес самотнiх не бувае...
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121100201088
Свидетельство о публикации №121100201088
Рецензии
