Ідентінчність.
Літоторканість.
Нейровірність.
Галапаголос.
Ненадовго
Та все ж я закохалась
У машину стирання пам'яті,
У Родоський колос.
Мої невмілі з цинічних книг ікебани,
Пройшовши тишу,
Перетворились на танки з олівців.
Усі бажання,
Що складніші й холодніші від Нірвани,
Стали молекулою в океані Ваших слів.
І Вас немає,
І Вас не треба -
Достатньо помилування -
В один бік легкого квитка.
Тоді, читаючи
Отруйні літери неба,
Ввійду в архіви:
"Шукала.Писала.Була така".
Була така
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121093000690
Свидетельство о публикации №121093000690
Рецензии