Так никто не любил

Володимир Сосюра
Оригiнал
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ...

*  *  * 

Так  ніхто  не  кохав.  Через  тисячі  літ 
лиш  приходить  подібне  кохання. 
В  день  такий  розцвітає  весна  на  землі 
І  земля  убирається  зрання… 

Дише  тихо  і  легко  в  синяву  вона, 
простягає  до  зір  свої  руки… 
В  день  такий  на  землі  розцвітає  весна 
і  тремтить  од  солодкої  муки… 

В'яне  серце  моє  од  щасливих  очей, 
що  горять  в  тумані  наді  мною… 
Розливається  кров  і  по  жилах  тече, 
ніби  пахне  вона  лободою… 

Гей,  ви,  зорі  ясні!..  Тихий  місяцю  мій!.. 
Де  ви  бачили  більше  кохання?.. 
Я  для  неї  зірву  Оріон  золотий, 
Я – поет  робітничої  рані… 

Так  ніхто  не  кохав.  Через  тисячі  літ 
лиш  приходить  подібне  кохання. 
В  день  такий  розцвітає  весна  на  землі 
І  земля  убирається  зрання… 

Дише  тихо  і  легко  в  синяву  вона, 
простягає  до  зір  свої  руки… 
В  день  такий  на  землі  розцвітає  весна 
і  тремтить  од  солодкої  муки… 

1922 

Джерело:  друковане  видання.

********************************************
Татьяна Малюга
Так никто не любил
(литературный перевод)

Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь неземная.
В день такой расцветает весна на земле,
землю в новый наряд одевая.

В синь прозрачную дышит спокойно она,
поднимая до звёзд свои руки.
В день такой на земле расцветает весна,
и дрожит вся от сладостной муки.

От счастливых очей сердце рвётся в полёт –
звёзды ярко горят надо мною.
Разливается кровь и по жилам течёт,
словно пахнет она лебедою.

Ой, вы, звёзды мои! Ой, ты, небо моё!
Нет сильнее любови, чем эта!
Ореон золотой я сорву для неё –
это очень легко для поэта!

Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь неземная.
В день такой расцветает весна на земле,
землю в новый наряд одевая!

В синь прозрачную дышит спокойно она,
поднимая до звёзд свои руки.
В день такой на земле расцветает весна,
и дрожит вся от сладостной муки...

03.10.1971