Лiна Костенко - Iспанка Карменсiта - на русский

Мой вольный перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Іспанка Карменсіта":

         Испанка Карменсита

На вечерах студенты
                её кружили в танцах,
испанку Карменситу,
                она ж брала их в плен.
Хотя совсем ребёнок,
                но как в руках испанки
стучали кастаньеты -
                не зря ж она Кармен!

Студенты так старались -
                ну прямо кабальеро,
и каждый улыбался
                и что-то говорил.
Тут все её любили,
                и даже напоследок
декан седоволосый
                на шее прокатил.

Вдали же где-то бомбы
                рыбачьи рвали сети,
и там народ испанский
                страдал, как Прометей.
Ей было семь иль восемь,
                испанке Карменсите.
Она была ребёнком
                испанских тех детей.

Такая ещё крошка,
                и надо ж - кастаньеты!
Танцуй, танцуй же, детка!
                Как танец твой хорош!
Нет у тебя Отчизны,
                но у неё же есть ты!
А эти генералы, -
                ты их переживёшь!

Ещё наступит время -
                и будешь ты в Мадриде.
Исчезнут безвозвратно
                все ящики Пандор.
Танцуй, танцуй же, детка!
                Жизнь - страшная коррида.
На сотню Минотавров -
                один тореадор.

Покажет тебе папа
                Гренаду, Барселону.
Испанию увидишь
                ещё во всей красе!
Жизнь - это и улыбка,
                и реки слёз солёных.
И кровь, и баррикады,
                и музыка Бизе!

Эмма Иванова.
29.09.2021г.

================================

                Оригінал:
            Іспанка Карменсіта
              Ліна Костенко

Студентські вечори... Танцюють чи не всі там
і чардаш, і мазурку, і танці всіх племен.
Приходила до нас іспанка Карменсіта.
Любила танцювати, на те ж вона й Кармен.

Найкращі кабальєро кружляли її в танці.
І кожен усміхався, і кожен щось питав.
Усі її любили, і навіть наостанці
декан сивоголовий на плечах покатав.

А десь іржаві бомби рибальські рвали сіті.
А десь народ іспанський конав, як Прометей.
Було їй років вісім, іспанці Карменсіті.
Була вона вже діти іспанських тих дітей.

Така іще маленька, а мала кастаньєти.
Танцюй, танцюй, дитино! І ми танцюєм теж.
Нема вітчизни в тебе,
але у неї є ти!
А всі ці генерали, — ти їх переживеш!

Той час іще настане, ще та хвилина прийде.
Колись же вони щезнуть, всі скрині всіх Пандор.

Танцюй, танцюй, дитино!
Життя — страшна корида.
На сотню Мінотаврів — один тореадор.

Ще будеш і в Мадриді,
ще будеш в Барселоні.
Іще тебе в Гренаду твій тато повезе.
Життя — це і усмішка, і сльози ці солоні.
І кров, і барикади, і музика Бізе!
------------------------------------- Ліна Костенко