Осiнь, маестро i я

Осінь дуже еротична,
Та буває й екзотична.
Ми у неї закохались
І у творчість поєднались.

Тая осінь полетіла,
Зачепити нас зуміла,
Хоч оголена красою,
Та ми творимо з тобою.

Думка в танго понеслася,
Осені я віддалася,
Хоч хотілось бути в літі,
В неймовірнім ніжнім цвіті.

Та душа моя квітує,
А твоя – ще й пісню чує.
То й зима нас не злякає.
Лиш на творчість надихає.

Ми красу з тобою творим
І про осінь теж говорим,
Бо ця осінь – чарівниця,
Золотая витівниця.

Вміє з всього все знімати,
Килим з золота встеляти.
Нас у себе закохала,
Думка в танці закружляла.

І слова так полилися,
В ніжну музику вдяглися.
Так мандруєм плавно в осінь,
Тішить нас ще й неба просинь.

Ніжно осінь нас торкає,
Нам кольори підбирає,
Та вони нас не лякають.
Лиш душевних струн чіпають.

А тоді вже й пісня ллється,
Осінь в душу не крадеться.
Ми про неї пишем знову,
Може й пісню колискову.

Може трішки подрімає,
Золотить позволікає.
В літо думка помандрує,
Ніжна пісня зачарує.

27.09.2021 р.