Останнi метелики лiта... Мiклош Форма

Оригiнал:
http://stihi.ru/2021/09/19/3696


Останні метелики літа не знають ні сну, ні утоми.
Їм радісно завжди і вільно, і радісно з ними мені.
Летять, щоб мені розповісти про радість, а більше – нікому.
Люблю ці останні зізнання, люблю ці останні вогні.

Метелики літа зростали, зростали. З малечі. З нічого.
Було у малечі дитинство. А згодом і юність була.
Метелики літа тягнулись до неба, до сонця, до бога.
І з кожним метеликом літа – і літа чарівність цвіла.

Я кожного разу чекаю останніх метеликів літа.
Я пошепки з ними спілкуюсь – ніхто не підслухає нас.
Останнім польотом метелики платять останнєє мито.
І я той метелик останній, та в мене є літо і час...


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Последние бабочки лета... не ведом ни сон, ни усталость.
Всегда им легко и свободно, и жажда открыться мани'т.
Летят, чтоб со мной поделиться их радостью, зная:  бывалый.
Люблю их открытые лица, последние эти огни.

Они подрастали за лето. С младенчества. Из ничего как.
И было их сладкое детство. А после и юность была.
Тянулись они прямо в небо и к па'ркому солнцу, и к Богу.
И с каждой из них словно чара у жаркого лета цвела.

И я с каждым разом всё жду их, в подобранных в тон ярких платьях.
Я шёпотом с ними общаюсь: никто не подслушает нас.
Последним полётом их в осень последнюю пошлину платят.
И я мотылёк тот последний, но летний  живёт во мне час.

Аватар Автора оригинала