Стільки часу у саду,
Де грона вічної жаги та смутку,
Шукаю там,та не знайду,
Почуття мінливого рятунку,
З ями темної в душі моїй.
Все сіль на рани сиплю, млію,
Що тебе я не зустріну,
Насіння нове не засію,
І все ходитиму по колу,
У пошуках примарної зорі.
Ніколи не зверну я гору,
Нічого не зроблю я у тобі
Твій дарунок це для мене все,
Та тобі я ні до чого,
Бо шип троянди шкіру рве.
Ти цвітеш. Для кого?
Ти цвiтеш. Для кого?
© Copyright: Макс Сердюк, 2021
Свидетельство о публикации №121092500388
Свидетельство о публикации №121092500388
Рецензии