ОСІННЄ КОХАННЯ
Грізне обличчя осіннього неба
Нас спонукає на думи печальні.
Кутати плечі від холоду треба
Жовтій березі, що вітер качає.
Як Попелюшка, вбрання поміняла,
Так я міняю свої сподівання.
Зустріч залишиться вереснем сталим,
Там де тепло та взаємне кохання.
Жовтень біжить і несе хризантеми,
Та не від тебе, колишній коханий.
Навіть такі жовто-білі тотеми
Не заспокоять душі моїй рани.
Я відпустила, пішов до світанку…
Вміти забути – чи Божа то милість?
Жовта береза в тенетах серпанку,
Як у майбутнє, в вікно задивилась.
Ніби в кіно, підіймає вітрила
Хмара і човен любові відносить.
Так вже буває, коли розлюбили
Жінка – коханого, вересень – осінь.
Осенняя любовь укр
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2021
Свидетельство о публикации №121092503593
Свидетельство о публикации №121092503593
Рецензии
Досконала поезія, Наталі! Неперевершена насолода при читанні!
Наснаги тобі!
Сергей Носов-Ужгородский 25.09.2021 12:52 • Заявить о нарушении
Наснаги тобі!
Сергей Носов-Ужгородский 25.09.2021 12:52 • Заявить о нарушении
Дякую, мій друже! Рада, що ємоції молодості не забулися. Хай щастить! Н
Наталья Гриненко-Артеми 26.09.2021 10:47 Заявить о нарушении
Наталья Гриненко-Артеми 26.09.2021 10:47 Заявить о нарушении