Я вдивляюсь у фото тієї, колись – дуже коханої, пані.
Я не пригадую, звідки в мене це, серпанкової якості, фото.
Та пані палала, як лише ідеальна пані палає в коханні.
Але головне, що я ніколи не вимовлю нищівне: «А хто то?».
Це серпанкове фото кохання, яке не виросло в щастя,
вже розтратило інші деталі зображення і посіріло скраю.
Ні відновити фото, ні відновити кохання – не у моїй власті,
та я це серпанкове фото люблю, хоча пані вже давно не кохаю.
І так довго не відводиться погляд від серпанкового портрету,
хоча фото я не шукав: воно випало зі старої книги – на життя узбіччя...
Я не вдивляюсь, чи напрасована сукня і у колір шкарпеток:
крізь серпанок минулого – фото увічнило вираз щастя на її обличчі...
Серпанковi фото нашого кохання
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121092503408
Свидетельство о публикации №121092503408
Рецензии
Очень понравилось, Миклош! Погружаешься с первых строк в состояние лирического героя и плывёшь по строкам "крізь серпанок минулого ..."
Обожаю!.. 👏
Елена Транковская 26.09.2021 22:50 • Заявить о нарушении
Обожаю!.. 👏
Елена Транковская 26.09.2021 22:50 • Заявить о нарушении
