Ніби часу не існує,
Ніби не існує простору,
Ніби пульс Усесвіту
Та структура неба
Злилися між собою.
Крізь роки
Наздоганяють нездійснені кроки
Тих, кто цими кольорами
Жили, попри самотність та біль.
Небо, безмежне й вервисте,
Дерево, сильне й чутливе,
Земля - хитка, як сам час...
Стрічками зорепадів,
Глибинами чорних дір,
Гнучким ритмом тиші
Сповнений простір,
І дерево
Тримає на собі зорі,
Вміщує в себе всі сили й стихії.
© Марина Чиянова
© Присвячується митцеві Піту Мондріану.
Червоне дерево
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121092106644
Свидетельство о публикации №121092106644
Рецензии