Зов... Маргарита Метелецкая

                "і раптом наївно і свято повірити в те,
                що ми тут надовго,
                під цими нагими каштанами..."
                Інна Ковальчук


      На самом деле тишина -
      Давным-давно кричала немо...
      И, ею вдруг оглушена,
      Душа предстала пред дилеммой :

      То ли молиться горячо -
      Без укоризн и сожалений,
      То ль не сдаваться нипочём
      На милость тягостных мгновений...

      И, видя буквенную вязь,
      Но на неведомом санскрите,
      Всё ж угадать, благословясь,
      Смысл: "Прошлое своё сотрите!"

      В литании колоколов -
      Услышать нежный зов Христов...


Переклад українською Свiтлани Груздєвої


Нiмою тиша та була --
Вбивала нас вона повiльно.
I, приголомшена бува,
Душа страждала неподiльно:

Чи гаряче у молитвах --
I  без жалю i без докорiв,
А  чи, на ризик та на страх, 
Iй залишатись в непокорi...

А може, візерунок лiтер
На невiдомому санскритi
Побачивши, потупиш зiр:
Минуле ви своє зiтрiть?!

В лiтанiї церковнiй знову
Тукання чуєш ти Христове?..