З1рок пад1ння
Про що я думаю? Про те зірок падіння…
Дивись, униз летить одна, мов дух, німа,
Враз - крізь повітря діамантова стежина,
Та ось вже шлях її погас… нема…
Не варт питати, зірка де поділась.
О, я молю тебе, мовчи, на мить замри!
Відчув я – світло зоряне в мені розбилось,
Упавши сяйвом вглиб душі згори…
Оригінал вірша
О чем я думаю? О падающих звездах...
Гляди, вон там одна, беззвучная, как дух,
алмазною стезей прорезывает воздух,
и вот уж путь ее — потух...
Не спрашивай меня, куда звезда скатилась.
О, я тебя молю, безмолвствуй, не дыши!
Я чувствую — она лучисто раздробилась
на глубине моей души.
Владимир Набоков
Иллюстрация - из открытых источников интернета, автор коллажа Татьяна Давыдова
Свидетельство о публикации №121092103285