Моисей Фишбейн. Пепелище. Укр. Рус. Бел

Погар. 1995

…І чорний крук на чорному сидів,
І не було ні жител, ні садів,
І круче око, чорне і незряче,
Спогадувало житла і сади,
І мить, коли він залетів сюди,
Коли очей торкнулося гаряче.
На чорній кручі крук осліплий кряче,
І попелом заметено сліди,
Сиди і кряч, заблуканий, сиди
І кряч, і кряч, осліплений, неначе
Ти можеш воскресити їх, жебраче, —
Згорілі житла, спалені сади.

21 – 22 лютого 1995 р., Мюнхен


      Моисей Фишбейн

      Пепелище. 1995

Где были хаты и сады – зола,
И черный ворон черный прах села
Обводит не спеша незрячим оком
И миг припоминает тот, когда
Он прикоснулся, прилетев сюда,
К палящему глазами ненароком.
Ослепший ворон на холме высоком.
Следы укрыты пеплом на года.
Сиди и каркай – будто бы тогда
Отгонишь этим ты беду далёко
И, горемычный, воскресишь до срока:
Сады и хаты, пашни и стада.
 

Перевел с украинского языка Илья Липес

Папялішча

Дзе былі хаты – попел, плач
І прах сяла, нібы крумкач
Абводзіць невідушчым вокам
Імгненне ўзгаднае далёка.
Ён дакрануўся, прыляцеўшы,
Сюды не піўшы і не еўшы,
Вачэй пякучых ненарокам
Аслеплы сеў да свету бокам.
Сляды ў попел на гады.
Сядзі і крумкай, як тады
Адгоніць ці бяду далёка
Уваскрэшшая ля хат асока.

   Перевёл Максим Троянович