Украинский язык. Бог

Бог. Гаврила Державин
(перевожу понемногу…)

Вiн є у просторi безмежний,
Живий у русi речовин,
Вiд течiй часу незалежний,
Облич нема, є тричi «Вiн»!
Дух дихає, де тiльки схоче,
Усюди зрять незрячi очi,
Не осягнув б нi я, нi ти,
Хто все наповнює собою,
Насущнiсть з суттю основною,
Кому є назва: Бог Святий.
Пісок пустель порахувати,
Дна океанів досягти –
Тобi ж чисел не підібрати! –
Змiг би й потужнiший змогти.
Освiченi, i тi не зможуть,
Хоч Твою славу в людях множать,
Твiй задум вільний зрозумiть:
До Тебе ж думка виникає,
Але вона в Тобi ж зникає,
Як вiчностi минула мить.
Безладдя стан позачасовий
З безодень вiчностi здобув,
Вiдкрив ти вічності засуви,
Й з'явився там, де сам не був:
Створив ти сам себе iз себе,
Осяйний свiтлом, наче небо,   
Ти промiнь в тiм, де промiнь зник.
Твiй Логос – дійсностi корiння,
В новiм з'являючись творiннi,
Ти був, Ти є, Ти будеш ввік!
Ланцюг iстот батькiв й нащадкiв,
В Тобi немає забуття;
Кiнец поб'єднуєшь з початком,
За труною даєшь життя.
Як іскрам з полум'я з'являтись,
В тобi світилам народжатись;
Як в грудня день, не навпаки,
Пилини інею юрбою
У прірвах сяють пiд Тобою,
Поневiряючись, зiрки.
Світил запалених мільйони,
Що як в безмірності течуть,
Твої вони творять закони,
Та промені поживнi ллють.
Але вогненні ці лампади,
Чи кристалів рдяних громади,
Чи безлiч хвиль, що бур несе,
Або ефiри, що палають,
Свiти чи, що чисел не мають —
Нiщо перед Тобою все.
Як крапля, що в морській безодні,
Перед Тобою ця земля.
Що Всесвiт, звісний нам сьогодні?
I що перед Тобою я?
Цiлком космічний простір взявши,
Свiти мільйонами додавши
Незмірно тих свiтiв - та й що,
Кого з Тобою порiвняю,
Одну лише дрібницю маю;
Перед Тобою я й – нiщо.
Ніщо! - Але ж Ти сяєш в мені
Величністю благодіянь;
Ти наче сонце в малiй жменi,
Я – доказ є Твоїх діянь.
Ніщо! - Життя ж я відчуваю,
Вздiймусь, натхнення здобуваю,
Бо бачу безлiч з висоти;
Тебе душа моя жадає,
Цілком з тобою розмовляє:
Я є – звичайно, є і Ти!
(продолжение последует...)
19.09.21