То де ж воно, кохання?

(Фантазії, дивлячись на зображення)

Чому ж кохання навзаєм немає,- 
До неї з почуттям, а от вона...-
Й хто ж той, що її палко обіймає?
Невесело щось почалась весна,  

Невже ж таки даремно сподівався?-
До серця, ой, припала ж мені як,
У щирості своїй не сумнівався,-
В обличчя ж сміх...- І сум в очах, й коньяк...

Ах, карі очі!- Із самої школи,-
В одному класі десять років, ось.
"Тільки її, нікого більш й ніколи..."-
Так, мріялось, але не відбулось.

Жіноче свято: в подарунок - квіти,
Оті от проліски,- сам відшукав,  
І знов сарказм,- та скільки вже ж терпіти?! 
Образливо що так, й не припускав:

Мовляв, знов ти?- Якийсь дивакуватий,
Та відчепися, скільки ж раз казать!..-
Любові голки,- в чому ж винуватий,
Ой, як складний той вузол розв'язать?!

Авжеж, кохання навзаєм немає,
У чому я вже впевнився, на жаль.
Хтось може Птаха Щастя і спіймає,
Але мені не радість, а печаль...-

Думок песимістичних не ховаю,
Тож, мабуть, доля склалася така;
Ще коньяку із пляшки наливаю,-
Розрада ж, й не здригається рука,

Так, до чарчини став щось дуже схильний,
У чому й сам собі я зізнаюсь,-
Все, припиняю: зможу-таки, сильний...-
Невпевненість...- Як чесно, то боюсь...

Цирульник Андрій