Ми знов iдем на роздорiжжя дат...
Ми знов ідем на роздоріжжя дат,
Де літня спека навхрест із зимою,
Послухай, чуєш? На осінній лад
Дощ плаче правду, що завжди зі мною.
А ти зажди, зостанься, линуть дні –
Сьогодні, завтра, завтра, завтра…
Ці шелести дерев чомусь сумні,
І я шепочу – не щезай, як мантру.
Так боязко, так болісно іти
В порожню зосенілу невідомість,
Ніщо – і все в однім, є я і ти,
Що буде потім, згодом, нас натомість?
І скільки протече води,
І скільки перестріне ще печалей…
За теплий обрій губ моїх зайди,
Щоби не думати про те, що буде далі.
15.09.21
Свидетельство о публикации №121091608153
Где летний зной пересечён с зимою.
Послушай, слышишь? На осенний лад
Дождь плачет правду, что всегда со мною.
Не торопись, останься, канут дни -
Сегодня, завтра, завтра, завтра...
Под шелест листьев мы с тобой одни
И я шепчу - не исчезай, как мантру.
Так тяжело и боязно идти
В студёную пустую неизвестность.
Ничто - и всё в одном, есть я и ты.
А что потом за нами будет, вместо?
И сколько утечет еще воды,
И сколько пережить еще печалей...
В тепло моих раскрытых губ войди,
чтобы не знать о том, что будет дале.
Борис Кочерга 06.10.2021 06:29 Заявить о нарушении
Фиолетта 15.11.2021 20:22 Заявить о нарушении