самотнiсть одинокостi твоя...

***
самотність одинокості твоя
у сховку ночі скрапленої  тиші,
як ти мовчиш, - я слухаю, тут я,
і навіть в тиші цій тебе не лишу,

облишмо осінь, хай собі мина,
її, змертвілу, грудень відспіває,
як буде тризна, - вип’ємо вина,
вина ж не наша – істини немає

в німім узбіччі на межі зими,
а ми невільні, вільні в божевіллі,
чи ж нам боятись витівок пітьми
і зустрічати досвіток в похміллі,

торкаючись устами білих скронь,
як до нестями туга заголосить,
тримай мене у човнику долонь,
і вже не зимно, а про осінь досить.

16/09/21


Рецензии