Сонце світить, б’є у очі,
Дні нагадує дівочі,
Коли я гуляла містом,
Юність, де гула барвиста…
Відлетіла дуже швидко
Білокрила, як лебідка,
А за нею йшла не марна
Зрілість відчайдушна гарна…
То ж тепер у мудрім віці,
Де буття гартує міццю,
Я живу при світлих згадках,
Бачачи себе в нащадках…
Що летять на крилах шляхом
Тим, без зустрічі зі страхом
Молодим палким елітним,
Де весна та літо квітне…
Теплим подихом зігріті
У рожевому тім цвіті,
З ніжним мрійності бажанням,
З першим юності коханням…
Відлетіло, віддзвеніло,
Навіть осінь зникла мила
І тепер зима-чаклунка
Сипле білим подарунки…
Снігом, ще й морозцем трішки
Ковдру стелить в моє ліжко,
Мабуть, час брати санчата,-
Щоб похилий вік вінчати…
Зиму ще не відгуляла,
Відпочинку геть не мала,
Тож не бігтиму одразу,
Хай приходить іншим разом…
15.09.2021р.
Вiдлетiло, вiддзвенiло...
© Copyright: Елена Михайловна Егорова, 2021
Свидетельство о публикации №121091504418
Свидетельство о публикации №121091504418
Рецензии