Спасибо, солнце севшее, за день!

ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ, ДЯКУЮ ЗА ДЕНЬ!
Лiна Василівна Костенко [1930]

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.


СПАСИБО, СОЛНЦЕ СЕВШЕЕ, ЗА ДЕНЬ!
Перевод стихотворения Лины Костенко

Спасибо, солнце севшее, за день!
Благодарю, светило, за усталость.
За тех лесов сияющий Эдем,
за василёк во ржи — залюбовалась.
За твой рассвет спасибо и зенит,
за мой зенит, калёный до предела.
За то, что завтра зеленеть спешит,
за то, что отзвенеть вчера успело.
За небо в небе и за детский смех.
За то, что я могу, за то, что нужно,
Спасибо, солнце севшее, за всех,
которые не осквернили душу.
За то, что завтра ждёт своих идей.
Что где-то в мире крови не пролито.
Спасибо, солнце севшее, за день,
за эту жажду слова, как молитвы.

                15 сентября 2021 года