Батько

Батько мій.
Слова і музика Назарій Феодосіадіс 03.08.2004 год

Стоїть мій батько на порозі, синів жаданних вигляда.
Його роки не повернути, в його життя прийшла зима.
Не повернути нам дитинство, повилітали ми з гнізда.
Але любов та мого батька, не наче жар в душі пала.
               
Коли засипле білим снігом, в твоїх літах оселиться зима,
Згадаєш ти своє дитинство, рідних батьків - та все дарма.
Стоятимеш ти на порозі, щодня вглядаючись у даль. 
Дітей чикатимеш як Батько, це є великая печаль.

Усе з весни і почалося, у літку крепло та росло.
А в осени все пожовтіло, прийшла зима та все пройшло.
Лиш пам'ять людська не проходить. Вона безмежна, не проста.
Бо в ній з дитинства оселилась, та мужня Батькова душа.

Коли б роки ті повернути, та сонця мить пролить в той дім,
Де батько був мені як приклад і був підтримкою усім.
Я б сонця промінь той затримав, щоб не приходила зима.         
Бо слово Батько - це від Бога. Для нас землян, святі слова.