той щит від крові зовсім мокрий ,
яких вам треба ще звитяг,
бо вже не краплі, а потоки
спадають на палений стяг.
а далі все дуелі танків,
зловісні "гради" й "васильки".
і з поміж коментів і лайків,
нові герої козаки.
які не підуть на екрани
етерів, стрімів, прямих мов,
демонструвати свіжі рани,
підуть подалі від розмов.
ми їх чи варті, ні напевно,
та так живемо,як іде,
а серце співчутливо щемно,
побачить воїна, кольне
***
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2021
Свидетельство о публикации №121091404845
Свидетельство о публикации №121091404845
Рецензии