Місце життя
І місце втечі,
Місце моїх шанобливих речень,
Того, що на жарти може скидатись,
Моїх спроб з усім розібратись.
Темрява душ,
Роботизовані свідомості,
Гра в забуття,
Переповненість недовірою,
Надто скрипучі двері,
Кілогери,
Хтось скористався підключенням до системи...
Я не вірю нікому,
Але варто жити в цій дилемі.
Я не вірю людям,
Які не вірять мені,
Але потрібні елементи
Не згорять у вогні змін...
Вночі нечемні люди продають квіти,
Користуючись лексикою часів палеоліту.
Люди навколо -
То бентежники,
То чаклуни,
Хтось розквітає від голосу свого луни,
А хтось,
Попри пустий гаманець,
Шукає ключі до чужих сердець.
За дверима
Серед паперів
Долі людей вирішують випадок
Та система,
Я торкаюсь іншого світу,
Вписуючи до нього свою міфологему.
Тут стандартів не два, а тисячі,
І мовчить моє серце,
Вперше за довгі роки
Мовчить.
Кампус
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121091404052
Свидетельство о публикации №121091404052
Рецензии