Немало збито вже підборів
Об мармур, терни і бруківку.
Було мілким глибоке море,
Здавалась водоспадом цівка...
У сенсах і чуттях блукала -
Був шлях, тупик і роздоріжжя.
Жаданого завжди замало...
Полови доста - стане й збіжжя.
Нарозхрист, іноді без шкіри
Кохала. А коли - і в лати
Ховала душу. Знала міру...
Хоча... Чи варто її знати?
В мені чесноти є і вади:
Я не свята! А, часом, грішна.
Шукаю сенси і розради,
Життя люблю - і це утішно!
Я не свята...
© Copyright: Петренко Ольга, 2021
Свидетельство о публикации №121091307307
Свидетельство о публикации №121091307307
Рецензии