У стиглій тиші серпневого ранку
Зітхає літо зрілою жагою,
Лягає промінь золотим серпанком
На плід, напоєний медовою снагою...
Злітають думи ген до небокраю -
Туди, де соняхи жовтогарячі личка
До сонячного світла повертають,
Де линуть вільні мрії степовички.
Співає серпень вітром струменистим,
Гуляє хвилями у збіжжі запізнілім,
Кали;новим палахкотить намистом
І ковилу колише посивілу.
Серпневий ранок
© Copyright: Петренко Ольга, 2021
Свидетельство о публикации №121091307060
Свидетельство о публикации №121091307060
Рецензии