А Ви не писали хіба
той вірш – із нічних? Одчайдушних?
Із тих, що настільки потужні:
мов літера кожна – журба?
А Вам після вірша здалось,
що все вже нарешті звершилось?
Що серце щасливо забилось,
бо вірш сотворити змоглось?
А Ви не вкладали той вірш
в конверт, що пульсує, як вена?
Конверт не вручали смиренно
тій пані, з якою мовчиш?
А я – і писав, і вкладав
вірші у щасливі конверти.
Так солодко: ніжно завмерти –
зізнання найкраща з підстав.
Я навіть тепер не скажу,
чи мав вірш магічную силу...
В 15-ть – всі вірші настільки красиві,
що й зараз таких не пишу...
А Ви не писали хiба той вiрш?..
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121091207858
Свидетельство о публикации №121091207858
Рецензии
