Так безтурботно кожен з нас сміється,
Бо все це не стосується тебе,
Коли ти втратиш друга, то здається,
Що ти втрачаєш часточку себе.
Хто пам’ятає, у тяжку годину
Нал’є за упокій по половинці.
Це журавлі завжди літають клином,
А друзі відлітають поодинці.
І дні, минулі наче нещодавно,
Здаються казкою, хто б що там не казав,
Проведені яскраво, дружно, славно,
Не цінував ти їх, не цінував.
Туга, як лід, ніколи вже не скресне,
Хоч є на порятунок ще надія.
Це журавлі вертаються на весну,
А друзі повертаються у мріях.
Життя іде. І ти живеш донині,
Хоч ясно, що не виб’єш клином клин
І є бажання лиш одне-єдине:
Віддати щирий, друзі, вам уклін.
Вони про все забули і не знають,
Якими осінь стелить килимами.
Це журавлі так високо літають,
А друзі на землі постійно з нами.
Пам ятi друзiв
© Copyright: Сергей Шевченко 15, 2021
Свидетельство о публикации №121091203783
Свидетельство о публикации №121091203783
Рецензии