Лiна Костенко - Дощi - Перевод на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Дощі":

        ДОЖДИ

Лишь молнию вырежет ветер,
лишь туча придёт из-за гор, -
и сразу весёлые дети
вприпрыжку бежали во двор.

Топтали сиреневый вереск,
бросали на головы хвощ.       
носились с визгом и треском,
просили ласково дождь:      

            "Иди, иди, дождик!
             Сварю тебе борщик!
             В глазурованном горшочке
             сварю тебе борщик!.."

С лохматых кустов соловьи наблюдали
с птичьим своим интересом,
как по земле то ливни хлестали,
то изморось шла мелким бесом.

А мы по лужам носились босые,
а мы расплетали косы,
ведь мать и бабушка говорили -
что дождь хорошо на волосы.

Эй, идите, дожди и ливни!
Выпадайте, жемчужные росы!
Пусть напьются сады и нивы.
Пусть девчата помоют косы.

Будут косы блестящие, длинные,
и помолвки, и свадьбы будут.
Целовать будут парни любимые
перемытые дождиком кудри...

Неужели ж теперь под солнцем -
наши братья океанические -
эти ливни,
                несущие стронций,
засвистят, как стрелы языческие?!

Эмма Иванова.
12.09.2021г.

================================
   
           Оригінал:
             Дощі
         Ліна Костенко

Вітер блискавку виструга,
хмара насуне з-за гір, –
перекидом,
колесом,
вистрибом
вибігали діти надвір.

Топтали бузковий верес,
трусили на голови хвощ.
Здіймали страшенний вереск,
ласкаво просили дощ:

"Іди, іди, дощику!
Зварю тобі борщику
в полив'яним горщику,
в полив'яним горщику!.."

З кошлатих кущів солов'ята зиркали,
як по землі і щедро і видавцем,
то зливи ходили, високі, як циркулі,
то мжичка мала метушилася видрібцем.

На клуні стовбичив промоклий бусол.
А ми по калюжах гасали босі,
бо казала мати й бабуся –
дуже добре дощ на волосся.

Гей, ідіть, благодатні зливи!
Випадайте, перлисті роси!
Хай нап'ються донесхочу ниви.
Хай дівчата помиють коси.

Будуть коси блискучі й духмяні,
задзвенять весілля і заручини.
Цілуватимуть хлопці кохані
перемиті дощем кучері…

Так невже ж під багряним сонцем –
благодатні брати океанські –
ці дощі,
отруєні стронцієм,
засвистять, як стріли поганські?!
                Ліна Костенко