Пробачати облиш
Йдеш, то йди. Крізь алеї. Під круків крекіт похмурий.
До сріблястих шляхів за перона бетонним муром,
до насунених хмар і крапель живої води.
Йдеш, то йди — в далину від прострочених слів і сліз,
від туману в очах і від дихання понад силу,
від нестерпної туги, що болем у серці осіла,
від вологи, що зважчує крила, тягнучи вниз.
Йдеш, то йди. За теплом, ліхтарцем у руці малим,
сміхом щастя у ковдрі картатій увечорі й ранком,
за дзвінким, і прозорим, і ясним літнім світанком.
Йдеш, то йди, без вагань, не гадаючи ще, за ким.
Свидетельство о публикации №121091004722
Оригинал (русский): Гасников, Константин Владимирович - Никогда не прощай - 2017-04-08.
Оригинальный текст: http://stihi.ru/2017/04/08/10922
Марад Аквил 13.05.2022 15:20 Заявить о нарушении