Світанок настає і в позачассі.
Осяє трикубовий краєвид,
На атласі пошитому з атласу,
Такому непримітному на вид.
Розвіяти б фантазії в дитинство,
Де кожна хвиля дише відкриттям,
Дерева забуянили б столисто,
Уявні друзі тут і там.
Таємні шафи вийшли із уяви,
Створивши неймовірний тарарам,
І крамарі у неймовірних барвах,
Розклали б в них казковий крам.
В дитинстві гра найголовніше,
Вона й породжує буття.
В що гралися Гомер чи Ніцше?
І в що ми грали б все життя?
***
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2021
Свидетельство о публикации №121091003117
Свидетельство о публикации №121091003117
Рецензии