Балада про Боба с веснянками. Вера Инбер

Про хлопчика з ластовинням

Бувають на світі
Знедолеі діти.
Дитина - людина мала ж.
Веснянок у Боба -
Візьми  їх хвороба;
Нікому ти іх не віддаш

У бровах і віях
Морква червоніє,
І в очах жовток. А лице-
Суцільня веснянка,
Зозуля у ранку
Велике принесла яйце.

Хто зло, хто без злоби
Сміється над Бобом.
Сусідська коняка - і та,
Впрягась до ридвану,
Посмішку  старанно
Приховує рухом хвоста.

І Боб,все це зная,
Боїться, хоча і
Ніколи в житті не дурнів:
Він перший зі школи
Втямив дієслова
І вдачу усяких дробів.

Адже він невдачий
Лічив всі задачі
Для дівчинки з тісной  скам‘і;
Для пташковой Дороті
Із бантом на комірі,
З суворої дуже сім'ї.

І Дороті з ціллю
В зошиті оцінки
Дружить обіця по труну
Але після школи
Вертався поволі
Веснянковий  Боб напрасну.

Гадав, до кого же
Він стане пригожим
Із тих, що не зовсім засліп.
Як вибитися в люди,
І як же він буде
Собі заробляти на хліб.

І, лежачи в ліжку,
Сумує, - невищо
Він з Дороті в цирк не попав,
Де звірі і маги,
що довгіі шпаги
Ковтають як їжу удав.

Аж якось на вдачу
Анонс Боб побачив,
Що фірма Дрінкоутер і Фріш
Шука  для реклами
Охочих принайми    
З веснянками, і поскоріш.

Прийшов він останній.
Стільці у вітальні
Всі зайняті так суцільно,
Та марне змагання -
З таким ластовинням
Змагатися їм було  б смішно.

Дрінкоутер і Фріш,
Погляд кинувши лишь,
І  Боба лицем захопивсь,
А інші веснянки
Із несподіванки
Сказали: «Прийом зупинивсь»

Найкращі умови
(Сказать винятково):
Півдолара в день і їжа
З кращої їдальні.
«Чи згодні загально?»
І Боб відповів ім, він за.

І профілі Боба
По ниточці   строго
Миттю  розділили, як флаг:
Одиний контрастом
Намазали пастой
І другий залишили так.

Усім  зрозуміло,
Всі плями на диво
Тепер навить снігу біліш.
«Лікуйся приємно
І майже даремно
На складі Дрінкоутер і Фріш.

Повірте у вдачу! »
І ось небораче
На усміх людям і  коням,
Рішучості сповнен,
Як зебра двоколерн,
По вулицям йшов, майданам.

Нехай же  сторонні
І люди, і коні
Сміються. Йому байдуже.
Півдолара важких
Це така кругляжка,
Що в цирку  багатий він вже.

Та навіть в столиці -
Стотисячеліцей
Хоча дуже рідко тепер,
Зустричі бивають
Такі, що бажаєшь -
Лягти і чекати на смерть.

І Боб бараболей
Свій профіль розколів,
Щоб швидше продать до купця.
Із доброю, тактовной
Сусідський конякою
Зустрівся пикой  до лиця.

І в сторону Боа
Дивлячись спідлоба,
Кіняка іржала та тут:
«Хіба ж це не Бобик!»
І навіть голоблі
Присіли від реготу в бруд.

Боб миттю ображен,
Тремтінням це каже.
І профіль, біліш за сніга,
Став дуже рожевим
Був ляпас скажений
Що вдала чесная нога.

Червоний, штовхая
Будинки,трамваї,
Зірвавші із себе плакат
З пихатою пломбой,
Строкатою бомбой
Влетів він в аптекарський склад.

«Дрінкоутер і Фріш,
Я же був кумедніш.
Паплюжить людей ця суміш!
Не в грошах же щастя:
Бажаю я пасту,
Прощайте, Дрінкоутер і Фріш!

Я винесу стійко
Хоч голод, якой кол
басою мене не кормли!»
І гордо-безстрашно
Без грошей, та з пляшкой
Боб вийшов, грюкоча двірьми.

Фортуна враз зліща:
Дрінкоутера-Фріша
Скосили погані діла.
А Бобу не цирк же
А листовань чистка
Всього важливіше була.

І з цього вже часу
Він президент класу,
В спектаклях особа перша
І дівчинку Дороті,
Красуню та золото,
Додому завжди проводжа…