Не любов...

Може я не розумію, що таке - кохання?
Та співа ще соловейко у садочку зрання...

Може я не розумію, що таке - розлука?
Та розлилась повінь дика на зелені луки...

З неба тихо і поволі зіронька скотилась,
А що поруч місяць темний, та й не додивилась...

Що у грудях його, серце, золотом покрите -
Отим золотом, що людям, заважає жити...

Як же мені хотілось, тою зіркой стати...
Та життя все ж не поправиш, бо уже я - мати....

      ********        *******      

Я ненавиджу тебе за твою любов.
Я ненавиджу тебе: знову, знов і знов...

Не любов це... не життя... пекло, а не рай...
Якби можна, в забуття, з головою... Й край...

Щоб не бачити тебе, щоб не чути слів.
Зрозуміти ти мене, та й не захотів...

Не можливо щось сказати - ти завжди правий...
Мої - батько, мої - мати... Хто вони "такий"...

Я - "стеблина бур'яну, в чистім хлібнім полі",
Як не зірвуть, то зав'яну - бо не маю долі...

Серце крає, серцю гірко, що його тривоже?
Невже справді, так же підло, хтось любити може?..

квітень 2000р.