В. Сосюра Зима всё явственней...

Зима всё явственней -  во всём то сердце чует:
и в листьев шелесте, и в солнце, и в ветрах,
что ждут, когда лазурь в снежинках завихрюет,
и белым станет сад, и побелеет шлях.               
 
Зима всё явственней… Птиц радостные звуки
уж не слышны в деревьях, смолкнул  диалог.
Синеет холодно  земля в слезах разлуки
с   теплом и летом в зыбком мареве дорог.

Зима всё явственней. Берёзы белокоры
готовятся ко сну под ветра тихий свист.               
И с  ветки падает, летя к земле покорно,
Последний жёлтый лист.               


Наближення зими у всьому серце чує:
і в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках,
що ждуть, коли блакить в сніжинках завирує,
і срібний стане сад, і забіліє шлях.

Наближення зими… Пісень пташиних звуки
замовкли в деревах оголених, смутних…
Синіє холодно земля в сльозах розлуки
Із літом і теплом у мареві доріг…

Наближення зими. Берези білокорі
готуються до сну під вітру тихий свист.
І з гілки падає у золотій покорі
останній жовтий лист.


Иллюстрация: картина Ивана Марчука