Над водою верба
Задивилась, мов в дзеркало дівка,
Налягає журба,
На душі і самотньо, і гірко,
Бо вже осінь прийшла,
Фарбуватиме листя, мов скроні,
Сил верба не знайшла,
Віти терпнуть, неначе долоні.
Каламутна вода,
Куширами укрилася річка,
Але більша біда,-
Зникла жовта весела синичка,
Що все літо жила,
На вербі вона так щебетала,
Схаменулась, втекла,
Відлетіла, безслідно пропала.
Злива, хай би їй грець,
Умиває вербі ніжне личко,
Набіга вітерець
Розчесати тоненькі косички,
Вихром листя зрива
Та безжалісно кидає в воду
І, немов жернова,
Швидко крутить на захід зі сходу.
- Не журися, верба,-
Заспокійливу сонце їй грає,
- Скоро-скоро зима! -
Вранці холод вербі серце крає.
Похилилась вона
Та занурила віти у воду,
Щастя більше нема,
Осінь так псує настрій і вроду...
05.09.2021
Верба
© Copyright: Валентина Буковело, 2021
Свидетельство о публикации №121090501664
Свидетельство о публикации №121090501664
Рецензии