Одна лен ти… Все інше - проза літер
у білім танку вихололих слів,
що знову й знов тиняються по світу,
який я в римі кодами заплів…
Лен ти одна… Я бачу з духа вежі
безкрайній простір крайнього часу
майбутнього, затиснутого в межі
того, що я на небо віднесу…
І на шляху до нашого кохання
ми перше перетворимо в останнє
і поцілунком скріпимо на мить
звичайну вічність чуда воскресіння
любові, що дарує всім спасіння,
а потім ніжним подихом звучить…
Ангелу
© Copyright: Александр Ноцкий, 2021
Свидетельство о публикации №121090501200
Свидетельство о публикации №121090501200
Рецензии
