Люди моляться, просять у Бога
У суворій, жорстокій борні,
Зла нікому вона не бажає,
Гинуть хлопці в боях молоді.
Як кохають серцями родину,
Віддаючи за неї життя,
Пам'ятають червону калину,
Не чекають вони співчуття…
Тільки вірують, та без вагання,
Батьківщини рідніше нема,
Ось таке обопільне кохання,
Це від Господа, це не дарма…
Люди моляться, просять у Бога,
Повернулись щоб мирні часи,
Та вела миролюбна дорога,
Щоб з сусідами, та залюбки…
Я горджуся народом і вірю,
Булава у надійних руках,
Відчуваю і совісті міру,
Вічна пам'ять й зірки в небесах.
Автор Геннадій Сівак.
2 вересня 2021 року.
Свидетельство о публикации №121090404463