Ладить парус... Артур Грей Эсквайр

Ладнати вiтрило
Артур Грей Эсквайр
http://stihi.ru/2021/09/02/8507
                «Погірчи мене,
                Долучи мене до мигдалю…»
                (Пауль Целан)

У високій вежі людських сподівань
Налий мені в чашу срібну –
Блискучу, як зорі посліплі –
Білі як смуток по тризні, по требі
У ніч над горою Кайлас,
Чорного трунку гіркого
Налий! Терпсіхоро!
У кров мою бузинову,
Трунку порожнього степу,
Де вітер-опришок полиновий
І сіль на устах. І на рану від кулі.
По краплі.
Налий мені в чашу з тавром Мінотавра
У світі мигдалю гіркого як Час. Наш.
Ладнаю вітрило:
Сіре, бо льон відсинів, відчорнів:
Плисти по мертвим морям,
Камінь втопити – там, де безодня,
Блукати в пошуках білого цвіту
Дерева, що віщує печаль навесні,
А наразі, на полі куріпок
На полі моєї журби
Сонях розстріляно,
Сонях, що Сонцю вклонився
Розстріляно кулями –
Важкими як якір, гіркими як сон
Під дірявим човном
На березі озера чаплі.

***************************************

                «Подгорчи меня,
                Причисли меня к миндалю ... »
                (Пауль Целан)

Мне в высокой башне людской Надежды
подай в чаше серебряной
Блестящей, что слепнут и звезды -
Белые, как печаль  тризны, так нужно
В ночи над горою Кайлас,
Черный напиток  с горечью…
Налей! Терпсихора!
Лей в кровь мою бузиновую,
Брагу  степи опустевшей,
Где ветер-разбойник, полынный  уж...
И соль на губах. И на рану от пули.
По капле.
Налей мне в чашу с клеймом Минотавра
Миндаль, как время горький, как наше время.
Прилажу я парус :
Серый, так лен подсинил, был чёрным:
Чтоб плыть по мертвым морям,
Камень  топить  свой - там, где бездна,
Скитаться  в поисках белого цвета
Дерева, что сулит лишь печаль по весне,
А пока, там , где живут  куропатки,
На поле печали моей
Подсолнух расстрелянный,
Подсолнух, что Солнцу поклонился,
Расстрелянный пулями -
Тяжкими, как якорь, горькими, как сон
Под дырявой лодкой
На берегу озера Цапли.