Жоржини

Розцвіли у саду дивовижні рожеві жоржини,
Вже за графіком вересень в гості до нас завітав
Та, на жаль, нема поруч зі мною такої людини,
Хто б мене навзаєм восени палко, ніжно кохав.

Осінь справжня прийшла за вікном і за паспортом також,
Мої весни давно загубились в життєвій журбі...
Прохолода в душі, свище вітер пронизливо якось,
Темна нічка затьмарила стежку до мене тобі...

Чорна хмара нависла, ось-ось піде злива холодна,
Все життя, наче осінь, а я все чекаю весни,
Чи то доля моя від природи така колобродна,
Що не маю я щастя як взимку, так і восени...

Світло сонячне вже так давно у душі моїй згасло,
Замість посмішки лише журба, сльози замість пісень.
Від похмурого неба мені восени навіть страшно,
Розгубила я віру давно у прийдешній свій день...

Замилуюся я на чудові рожеві жоржини,
Подаруй мені квіти у цю вересневу пору,
Намалюй натюрморт чи яскраві пейзажні картини,
Що вгамують печаль та осінню сезонну хандру...               
                02.09.2021