Спустилась ніч. Маля не спить.
Горить у льосі біла свічка,
А нагорі все гуркотить.
В сльозах бліде маленьке личко.
Ось гучно падає снаряд
І вибухом здригає стіни,
А там, надворі, виноград,
Кущі духмяної малини,
А там колись була весна,
І розквітали пишно мрії.
Ну а тепер стоїть вона.
Страшна. З косою. Без надії.
Новий снаряд у двір летить.
Цілує мати доню тричі.
- Не бійся! Слоник тупотить.
А у самій на серці відчай.
Нема вже слів, нема думок.
Сира підлога замість ліжка.
В руці маленький образок.
В кутку для огірочків діжка.
А може, вранці все мине,
І буде лагідним світанок.
Забудеться страше, сумне.
Та чи для них настане ранок?
12.08.2020
/фото з відкритих джерел Интернету/
Горить у льос1 б1ла св1чка
© Copyright: Виктория Манойленко, 2021
Свидетельство о публикации №121090106842
Свидетельство о публикации №121090106842
Рецензии
Это страшно, все страшно что происходит.Мира и спокойных ночей все деткам и взрослым. Спасибо за стихи, Ромашечка!
Светлана Ганоцкая 02.09.2021 01:34 • Заявить о нарушении
Светлана Ганоцкая 02.09.2021 01:34 • Заявить о нарушении