Чтоб соборная и успешная... - стихи на укр. яз

"Батьківщина Україна-ненька
"По причині..." втратила свій Крим.
Та терЕни, гони... - чималенькі,
Є трудитись й мандрувати чим.

Праця шпАрка, пісня скрізь у моді,
Красний гумор у літературі...".
"А... "хоругва" - з чорним он..." - в незгоді...
Тож "хохландій" скільки "у натурі"?

"Дві - як в люду ясування влізти*:
Є велика - праведна. І є
Малюсінька - націоналісти,
У гріхах, в відсталості гниє.

В славі превелична Україна
БрАтня всюди - людей честі всіх.
А відсталий й досі безупинно
Що він кращий дума - "курам в сміх".

Скрізь на світі - різні є рослини,
Дозволяє клімат що - цвітуть...,
А йому здається, що калина,
Синє небо, зір молочна путь,

Джерельна вода... лиш при долині -
Все найлучче то на Україні.
"Нам! - найліпше, інший - хай тремтить...",
"Класик" як казав: "собі як знають",

Навіть "божевОліють, конають",
Шкурнику аби "своє робить".
Заявля, що "край калини" любить,
Та гальмує Рух, штовха на  згуби...

Наламав прегрішних дров багато,
Вліз у маску, "праведним" сидить -
"Нутром чує" за вину розплату,
Й марно жде, щоб "успіх" знов чинить.

Не бажа народ у ту "країну",
Де "свободна", з фюрером йшла путь...
Знову з Кримом буде Україна
І успішна - люди приведуть...".

        ПРИМІТКА: *Малюсінька (мацюпісінька)... - це худ. засіб
        (прийом художній, як то кажуть), щоб мяко і коротко
        назвати "націоналістичне охвістя...".  Насправді ж, як
        випливає з контексту, автор (чи автори), як і переважна
        більшість народу, аж ніяк не вважає манюню купку чужого
        охвістя країною "хохландією". Країна "Є велика - праведна"
        одна. А це... - "мацюпуленька купка запроданців...".