Двадцять три

( Молодшому синочкові з нагоди Дня народження )

Не віриться мені, а час біжить,
Вже 23, а наче вчора було.
Це скарб, яким Господь дав дорожить,
Життя само у вічі заглянуло.

Вже 23… не віриться мені,
Що час пробіг, не встигла й озирнутись,
Все відбувалось, наче десь вві сні,
Але назад не можна повернутись.

Вже 23, збігав невпинно час,
А був і біль, і сльози, і тривога,
Але Всевишній не покинув нас,
І різная стелилася дорога.

За 23 прийшлося перейти
Не тільки через білу… світлу смугу,
Не зупинятись і все далі йти,
Долаючи і біль, й душевну тугу.

Вже 23, як красень народивсь,
Прийшов у світ молодший мій синочок,
Щоб весь наш рід й надалі ним гордивсь,
А з успіхів сплітався щоб віночок.

Вже 23 і саме розквіт сил,
Тому нехай Господь допомагає,
Щоб був надійним помах власних крил,
Нехай на хвилях човен виринає.

Лиш 23 й невідані шляхи,
Якими поведуть життя і доля,
Щоб квітами встелялися стежки,
Й ніколи не торкнулася недоля.

Всі 23 в молитві за дитя,
Хоч вже дорослий, та моя дитина,
Доповнив материнське він життя,
Із немовляти красень став мужчина.

Не віриться, що час так швидко збіг
Та й 23 до купочки зібрались.
В країну щастя щоби шлях проліг,
Й синочком щоб надалі я пишалась.

01.09.2021 р.