Вот и осень, Саша...

                Саше


Вот и осень, Саша, вот и осень…
Грустно… и печально… и дождливо…
И надежды нет, что кто-то спросит:
Ты зачем так изумительно красива?!

Всё исчезло вместе с летом, Саша, –
Неожиданно и как-то незаметно…
Отголоски молодости нашей
Где-то затерялись вместе с летом…

Знаю, скажешь: всё идёт как надо,
А природа осенью лишь краше…
И тебе поверить я бы рада,
Да вот что-то грустно очень, Саша...

      
            &&&&&&&&&&&&&&&




        Це вже – осінь, Саша...

Це вже – осінь, Саша, це вже – осінь ...
Сумно ... щось і серце защемило ...
Вже надій нема,  та може й – досить:
Хто спитає, чом занадто я красива ?

Зникло все неначе з літом, Саша, –
Несподівано і якось непомітно ...
Молодість чарівна, мрії наші –
Загубились разом з прошлим літом...

Знаю, ти – радієш листопаду,
Ти гадаєш – восені ще краше ...
І тобі повірити я б рада,
Тільки сумно якось – чуєш, Саша ...




            _________________________

                Перевод – Алекса Окнянского.
                Большое спасибо!