Мовчиш, народе… Сум і жах –
Не диво у твоїх очах.
Здавався гордим і міцним,
А став сліпим, німим, глухим.
Тебе ця влада прокляла,
Кожух останній твій зняла.
А ти шепочеш, наче дід,
Що волю виборов тоді…
Але себе ти дуриш сам.
Не їздиш в Рим і в Амстердам.
Тепер ми – стадо жебраків…
Народе, ти цього хотів?
І знову в голові думки,
Що інші будуть не такі…
Та тільки істина сумна –
Провина в кому? В нас вона.
Пролити кров свою хотів,
Заради вигоди царків?!
Розтрощена країна вкрай!
А ти працюй, та помирай,
Зазнавши сором, біль, ганьбу.
Господь ридає там, мабуть,
Із неба дивлячись в цей час…
Нелюдськість швидко знищить нас!
Річки із ненависті знов
З сердець змивають всю любов…
Але від помсти, злих ідей –
Не буде щастя у дітей!
Народе, не ламай! Будуй.
Без зброї сердься, протестуй.
В тобі і пекло є, і рай.
Що ближче – те і обирай!
В тебе есть всё - и ад, и рай... укр
© Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт, 2021
Свидетельство о публикации №121083101575
Свидетельство о публикации №121083101575
Рецензии
абсолютно точная картинка современной действительности в Украине.
С уважением.
Спасибо за честность.
Бобрякова Елена 31.08.2021 11:59 • Заявить о нарушении
С уважением.
Спасибо за честность.
Бобрякова Елена 31.08.2021 11:59 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.