неизбежность
Куда я не сунусь
везде невезёт
сиджу в віконце споглядаю щастячко і радість виглядаю.
По дорозі бачу йдуть
Весело сміються
Та до мене не зайдуть
Бо вже заходить сонце.
Мені вже жити надоїло
Біль страхи серденько зьїли до душі вже добираються...
І душа покинуть тіло собирається.
Свидетельство о публикации №121083101101