неизбежность

Горем как снегом пути заметёт
Куда я не сунусь
 везде невезёт



сиджу в віконце споглядаю щастячко і радість виглядаю.
По дорозі бачу йдуть
Весело сміються
Та до мене не зайдуть
Бо вже заходить сонце.
Мені вже жити надоїло
Біль страхи серденько зьїли до душі вже добираються...
 
І душа покинуть тіло собирається.


Рецензии