Всi мокрi та не ти

Тремтливий попіл твоїх губ...
Близиться кінець.
Через холод наших серць,
Через нелюдів-приблуд,
Що м’ясистою рукою,
Змітають чесний труд,
Нетремтячою, сухою...
Адже, вийшовши з води,
Води горя і біди,
Всі мокрі та не ти.


Рецензии