Нарешті вдома. Ми дісталися кінця
серпневих мандрів. Рухи дерева навпроти
мені нагадують забутого ченця
з монастиря, де світом бавляться зілоти.
Жовтіє листя, відчуваючи фінал
такого щедрого на фарби й сонце літа,
і труби вересня запрошують на бал,
щоб хоч недовго від ідилій відпочити.
Повітря гусне. Ночі просяться мерщій
торкатись дня твого холодними руками.
У вікна дивляться тумани і дощі.
Хвилини ранку постають в душі роками.
Поблідле сонце абсолютно не пече.
Думки воліють народитися пізніше,
і ти лягла мені тихенько на плече,
щоб я знайшов свою омряную нішу..:)
Щастя
© Copyright: Александр Ноцкий, 2021
Свидетельство о публикации №121083001647
Свидетельство о публикации №121083001647
Рецензии