Келих лiта

На дні лишилась дрібка літа
у вічній сулії часу.
Іде воно у мандри світом,
хліба зібравши у косу.

Поволі серпень догорає,
сюрчать вечірні цвіркуни.
Усе, що видавалось раєм,
засне невдовзі до весни.

Наповню келихи я літом,
щоб смакувати восени.
В букет зберу суцвіття літер,
порину у янтарні сни…

серпень 2021


Рецензии
Не журися, що літо минає,
Слідом осінь іде золота.
Літо вернеться згодом, я знаю!
А минають життєві літа…

З повагою, Наталя Патута

Наталья Патута   12.09.2021 10:56     Заявить о нарушении
Дякую за такий поетичний резонанс, пані Наталю!

Олександр Мачула   13.09.2021 00:01   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.