Десь, колись в моїй країні,
Не забути це повік,
Люди вештались мов тіні
В грізний тридцять третій рік.
Не забути трупів гори,
В місті кожнім і селі.
Рік страшний голодомору
Не забути людству - ні.
Хто нам скоїв таке горе?
Хто життя мільйонів вкрав?
Заливав, хто слізьми море?
І, за що люд помирав?
Хто до дій тих не байдужий,
Хто під інших не "копав",
Мав від влади відпір дужий,
І за правду - потирпав.
Бідолахи-небораки,
Вони вистраждали все.
Знали - "де зимують раки",
Де "Макар телят пасе"...
Як в суспільстві зичить ладу,
І немає майбуття,
Звинувачуєм ми владу,
Хоч це коштує життя.
Голодомор
© Copyright: Станислав Калиниченко, 2021
Свидетельство о публикации №121082905056
Свидетельство о публикации №121082905056
Рецензии
Ну а как не встрять в новомодную тему! Что называется - "на злобу дня". А Макар пас телят в это время в Поволжье, чтоб хоть дети не умерли. История многое постепенно открывает для нас.
Сергей Бакушин 10.10.2021 14:31 • Заявить о нарушении
Сергей Бакушин 10.10.2021 14:31 • Заявить о нарушении